Psychoterapia osób pochodzących z Ukrainy

Czym zajmujesz się tutaj w poradni, jakie przyjmujesz osoby?

Ja w poradni pracuje jako psychoterapeutka. Przyjmuje osoby uzależnione lub eksperymentujące i ich bliskich (współuzależnionych). Np. Dzisiaj miałam spotkanie ze starszą Panią, matką 30-letniego syna, który jest uzależniony od środków psychoaktywnych. Mieszkają w jednym domu. Pani miała pytanie, jak pomoc synowi, co ona może zrobić w sytuacji, kiedy syn coraz bardziej się uzależnia, jak poradzić sobie w trudnych okolicznościach. Często też na pierwsze spotkanie przychodzą osoby z takimi pytaniami: czym jest poradnia; jakie są możliwości dla nich (grupa czy indywidualne spotkania); czym jest uzależnienie, jak długo trwa terapia indywidualna. I na takim spotkaniu staram się przekazać im czym się zajmujemy, jak to wygląda technicznie. Pierwsze dwa spotkania - porada diagnostyczna i po takich spotkaniach oni, w zależności od potrzeb, podejmują decyzję. Może to być udzielenie informacji, głębsza terapia, uczestnictwo w grupach wsparcia.

Natasza, w związku z tym, że przyjechałaś do nas z Ukrainy i sporo tutaj już mieszkasz w Polsce, to czy przyjmujesz też tutaj w poradni osoby z Ukrainy?

Tak, mieszkam w Polsce pięć lat, pracuję w poradni cztery lata, dwa lata jako terapeutka i przyjmuję osoby z Ukrainy. Jak by to procentowo powiedzieć: 30 % ludzi, których przyjmuję to byli mieszkańcy Ukrainy. 30 % to duża liczba moim zdaniem.

Czy orientujesz się w tym, czy w Łodzi jest gdzieś też jest taka pomoc psychologiczna czy terapia uzależnień?

Wiesz co.. Na grupach na Facebooku, innych społecznych grupach widzę, że często szukają psychologa, który mówi po ukraińsku albo po rosyjsku i myślę, że nie ma jeszcze takiej usługi, poradnia Monar pierwsza ma taką opcję, że mogą skorzystać. Przynajmniej osoby, które potrzebują pomocy, np. osoby uzależnione mogą tu przychodzić i liczyć na pomoc w języku ojczystym.

A jak masz takie porównanie, bo pracujesz z osobami tutaj z Polski i z byłymi mieszkańcami Ukrainy to czy ta druga grupa osób ma podobne problemy? Czy np. ich używanie, uzależnienie wynika z podobnych problemów, czy mają dodatkowe podłoże, np. w związku z tym, że tam mają rodzinę a tutaj borykają się pewnie czasem z samotnością?

Tak, trafiłaś. W ogóle ja nie widzę różnicy, bo samotność to ogólnoludzkie pojęcie, np. człowiek nawet innej narodowości jak odstawia branie narkotyków to okazuje się, że jest bardzo samotny, bo to otoczenie jemu nie służy, nie może już tam być i zaczyna budować swoje życie od nowa. Coś takiego dzieje się też z osobami innych narodowości, bo oni zaczynają tu życie od nowa i pierwsze czego doświadczają to, to, że nie mają np. wsparcia otoczenia, znajomego kolegi z klasy, koleżanki, z którą uczył się na studiach. Czyli tutaj pewne ograniczenie jest w takich ludzkich zasobach, że mniej mają też możliwości wygadania się, porozmawiania o czymś i tak, samotność, jak mówisz, oderwanie od rodziny. Czyli trafiłaś akurat, że to jest bardzo ważne. Element, który pojawia się jako przymus sięgnięcia np. mam klienta uzależnionego od Internetu, to z pomocą Internetu trwa w takiej iluzji, że on niby ma dużo znajomych, utrzymuje kontakt. Ciągle wymienia się zdaniami i ma życie ale to życie jego takie trochę wymyślone – nie w realu.

Jak mieszkałaś tam na Ukrainie, byłaś psychologiem, to czy też pracowałaś tam z ludźmi uzależnionymi i jeżeli tak to czy jest jakaś różnica między tym jak się tutaj pracuje a tam?

Wiesz co, na tamten czas jak ja pracowałam, to było pięć lat temu, to było mało takich organizacji, które zajmowały się leczeniem uzależnionych, zwłaszcza od psychoaktywnych środków. Alkoholicy jeszcze mogli tam liczyć na jakieś specjalne wsparcie, byli leczeni przy psychiatrycznych klinikach, a osoba używająca psychoaktywnych środków musiała starać się, żeby znaleźć taką pomoc. Natomiast teraz dużo klinik też pootwierało się. Monar pracuje w Kijowie też słyszałam, że na wschodzie Ukrainy, otworzyli Monar. Czyli wszystko się rozwija, nie stoi w jednym miejscu. Ale jak mam mówić o tej Ukrainie pięć lat temu to jest taka sytuacja: zostałam wyszkolona w takiej szkole, że osobę traktuje się jako osobę, która doświadcza różnych rzeczy, które często bywają dla niej trudne. Kiedy osoba nie może poradzić sobie w tych okolicznościach, z tym otoczeniem to czasem choruje psychicznie, czasem pojawiają się choroby fizyczne, czasem się uzależnienia. Czyli w różny, różny sposób – destrukcyjny. Leczenie polega na tym, że my wychodzimy naprzeciw potrzebom tej osoby, staramy się jej pomóc. I w tym polityka Monaru bardzo mi bliska, przynajmniej tu na Tuszyńskiej, ze my tu tak też zajmujemy się ludźmi i dlatego nie jest to dla mnie coś innego. Dla nas liczy się człowiek, że trafił on w trudną życiową sytuację i po prostu te zasoby, z których on korzystał nie były dla niego pomocne, nie były konstruktywne. I tu, ma on możliwość nauczyć się korzystać z tych zasobów w inny konstruktywny sposób. Tym zajmujemy się na terapii.

Czyli można powiedzieć, że tam pracowałaś na tych samych obszarach, na których pracujesz tutaj?

Tak. Myślę, że moje podejście do terapii nie zmieniło się w związku ze zmianą kraju i bardzo cieszę się, że tu jest takie miejsce gdzie tu taka, jak już mówiłam, polityka.

Z Twoich doświadczeń z klientami poradni, jakie masz wrażenie, co im najbardziej pomaga?

Wiesz co, wydaje mi się, że dla wielu naszych klientów, którzy pochodzą z różnych rodzin, w których są zaburzone relacje pomiędzy członkami rodziny, że czasem tu jest miejsce, gdzie oni po raz pierwszy wybudują jakąś prawdziwą, autentyczną relację, bez manipulacji, oczekiwań. Miejsce, gdzie mogą być po prostu takimi jakimi są, np. z terapeutą i wtedy kiedy człowiek już poznaje to przynajmniej raz i udaje się jemu wybudować taką relację konstruktywną, rozwojową, wybudowaną na wzajemnym zaufaniu – wtedy on to doświadczenie potrafi implikować, czyli wykorzystać w innych miejscach. I wydaje mi się, że to jest bardzo rozwojowe dla osoby.

Dziękuję

.........................................................................................................................................................

Чим займаєшся тут в порадні, кого приймаєш?

Я в порадні працюю терапевткою. Приймаю осіб, узалежнених; тих які, експериментують з різними психоактивними уживками і близьких їм людей (співзалежних). Наприклад, сьогодні мала зустріч зі старшою жінкою, мамою 30-річного сина, який узалежнений від споживання психоактивних речовин. Живуть в одному домі. Жінка мала питання, як допомогти сину, що вона може зробити в ситуації, коли син все більше узалежнюється, як допомогти собі в таких складних обставинах. Часто теж на консультацію приходять з такими питаннями: чим займається порадня; які є можливості для клієнтів (терапія індивідуальна, групи взаємопідтримки); чим є узалежнення; як довго триває терапія індивідуальна. І на таких зустрічах стараюся надати інформацію, як виглядає праця з терапевтом. Перші дві зустрічі - консультації діагностичні і тільки після такого попереднього діагностування, в залежності від потреб особи, спільно приймаємо рішення, яка форма праці буде відповідною. Може бути інформування, глибша терапія, участь в групах взаємопідтримки.

А Наташа, в звязку з тим що ти приїхала до нас з України і якийсь час вже тут живеш, то чи приймаєш в порадні осіб з України?

Так, я живу в Польщі 5 років, в порадні працюю 4 роки - два, як терапевтка. До порадні на консультації приходять в тому числі і особи з України, які живуть і працюють в Польщі. 30% осіб, яких консультую - вихідці з Украни, які живуть і працюють тут. З моєї точки зору, це високий показник.

Чи орієнтуєшся, чи в Лодзі десь є можливість отримати допомогу психологічну чи терапію індивідуальну особам з України, російськомовним?

Знаєш... часом на групах в фейсбуку, інших соціальних мережах бачу, що люди шукають психолога, який говорить українською або російською мовою. Думаю, що порадня Монар перша має таку опцію, якою вони можуть скористатися. Принаймні особи узалежнені від психоактивних речовин, компютерних технологій, можуть, приходити і отримувати допомогу на рідній мові.

А якби порівняти, бо працюєш і з вихідцями з України і з місцевими жителями, поляками, то чи та перша група осіб має подібні проблеми? Чи, наприклад, їх узалежнення виникає з подібних проблем, чи має додаткове підгрунття, як приклад, коли родина залишається в Україні, то часами людина бореться з відчуттям самотності?

Так, влучно сказала. Взагалі то, я не бачу різниці щодо самотності. Самотність-загальнолюдське поняття. Наприклад, людина, коли виходить з узалежнення від наркотиків, незалежно від національності, виявляється, що є дуже самотньою, бо оточення не сприяє, мусить змінювати його, не може бути в тим колі, і починає відбудовувати своє життя від початку. Щось подібного діється з людьми, коли емігрують або тимчасово живуть в іншій країні. Вони починають життя від нова і перше з чим стикаються, то те, що не мають тут підтримки оточення: знайомого, однокласника, одногрупниці. То значить, що мають певні обмеження в людських ресурсах, мають менше можливості виговоритися, поговорити про самотність, про відірваність від родини. Влучила акурат в те, що це важливо. Дуже важливий фактор. Наприклад, маю клієнта, узалежненого від інтернету, то за допомогою нього перебуває в ілюзії, що має багато знайомих, підтримує контакт з ними. Цілий час вимінюється думками і має життя але те його життя вимислене - не реальне.

Як ти жила в Україні, була психолом, то чи теж працювала з людьми узалежненими і якщо так, то чи є якась різниця між тим, як працюють тут і там?

Знаєш, на той момент, коли я там працювала (пять років тому), то було мало організацій, які займалися лікуванням узалежнень, особливо від психоактивних речовин. Алкоголіки могли розраховувати на спеціальне лікування, були відділи при психіатричних лікарнях, а особа, узалежнена від субстанцій повинна була добре постаратися, щоб знайти допомогу. На сьогоднішній момет ситуація змінилася. Відкрито багато нових клінік і організацій. Монар працює в Києві, чула, що на сході України теж відкрито відділення Монару (порадня профілактики і лікування узалежнень). Все розвивається, не стоїть на місці. Але як говорити про ту Україну, пять років тому,то я навчалася в такій психологічній школі, де до людини ставилися, як до особи, що проживає різний досвід, часто теж важкий для неї. Коли людині важко віднайтися в ситуації і оточенні, способи виживання у важких обставинах можуть бути різними - часом деструктивними. Праця полягає на тому, що психолог, в залежності від потреб особистості, співпрацює з клієнтом з метою пошуку і формування ресурсів, конструктивних способів взаємодії і існування. І в такому підході політика Монару мені дуже близька, принаймні тут, в Лодзі на Тушиньській. Важлива людина, що потрапила в складні життєві обставини.

Хочеш сказати, що працювала так само, як і тут?

Так, думаю, що мій підхід до терапії не змінився, в звязку зі зміною країни і дуже радію, що тут таке місце, співзвучне з моїми внутрішніми цінностями.

З твого досвіду праці з клієнтами порадні Монар, яке маєш враження, що їм найбільше допомагає?

Знаєш, мені здається, що більшість наших клієнтів, які є вихідцями з різних родин, мають досвід деструктивних взаємин між членами родини. І тут, в порадні, вони по раз перший мають можливість побудувати правдиві автентичні взаємовідносини, без маніпуляцій, очікувань і неадекватних вимагань. Місце, де можна бути, співіснувати, наприклад з терапевтом. І коли людина має досвід таких конструктивних відносин, в яких кожен розвивається, які будуються на взаємній повазі і прийнятті - тоді, вона може цей досвід імплікувати, повторювати в інших обставинах. І я вважаю, що це сприяє розвитку.

Дякую